Г.Галаган належав до числа великих землевласників. Так, у 1878 р. він володів 28328 дес. землі, до реформи 1861 р. у маєтках діяли 3 селітряні заводи, 2 суконні фабрики, 6 цукроварень та 4 винокурні. Хоча після скасування кріпацтва переробна промисловість у галаганівських економіях занепала, фінансова міць господарств зросла. Сталося це за рахунок запровадження нових технологій обробітку землі, сівозмін, посилення спеціалізації окремих господарств, що забезпечило збільшення об’єму сільськогосподарської продукції, яка реалізовувалася на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Подальшого розвитку набула тваринницька галузь господарства, особливо прибутковим було вівчарство, яке давало п’яту частину загального прибутку. Окрім цього, галаганівські маєтки вигідно відрізнялися від інших досить великим коефіцієнтом зростання поголів’я коней і великої рогатої худоби, що забезпечувало якість обробітку землі, своєчасність перевезень готової продукції і удобрювання посівних площ. Все це сприяло фінансовій стабільності господарств, дозволяючи власнику реалізувати численні доброчинні задуми.

Про рівень матеріального достатку свідчать такі цифри. Удругій половині 80-х рр. ХІХ ст. річний прибуток з усіх маєтків Г.Галагана становив 120 тис. крб., а загальна вартість майна, яке йому належало, сягала 1 млн. 900 тис. крб.

Доброчинність Г.Галагана бере витоки у сімейній традиції, адже відомим благодійником був його батько Павло (1793-1834 рр.) і деякі представники попередніх поколінь роду. Перші філантропічні вчинки молодого землевласника припадають на час перебування його за кордоном і обмежувалися вони епізодичною допомогою російським художникам, які перебували на творчому стажуванні в Італії. Допомагав Г.Галаган конкретним людям і надалі. Так, він виручив із фінансової скрути М.А.Маркевича, взявши в оренду його маєтки з великим боргом, а через декілька років повернув з прибутком. Окремою сторінкою меценатства Г.Галагана було його опікування життєвою і творчою долею відомого кобзаря О.Вересая та інших представників творчої інтелігенції.

За текстом автореферату Тимошенко А.